|
Вірші Валентини Василівни Васюк, керівника клубу старшокласників “Імідж” Остерського Будинку творчості дітей та юнацтва. Мій рідний Остер, Полісся перлина! Де б я не була До тебе я лину... В обіймах твоїх Мені тепло, спокійно; На милій Десні Почуваюсь я вільно. Відкрий таємницю Свого притяжіння – У світі безмежжя Ти наше спасіння! Кожного року, З весни до весни, Мов птахи, до тебе Линуть дочки й сини... Ти – Альма Матер, Ти – місто святе, Занедбане часом – Пробач нас за те! Дивлюсь я на тебе – І серце щемить: У тебе болить І у мене болить... Та вірю, та знаю – Ти оживеш, Мій маленький Остер, Моє місто без меж! В.В. Васюк 1999 р.
Мой милый маленький Остёр, Ты для меня будто костёр, Который путника в степи, в пургу, спасает, Даёт шанс выжить и душу согревает… Ну что я без тебя, без твоего очарованья, Без тихой грусти и безмолвного мечтанья? Люблю бродить по улицам твоим, Одна или с друзьями, И слушать, слушать без конца, То, что не выразить словами… Да и слова-то ни к чему – Я ведь душой тебя пойму! ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Вірші Миколи Андрійовича Руска, директора Остерської музичної школи.
Мій рідний край. Земля моя, Полісся синьооке. Чудовий край у шелесті дібров. Тут небо голубе, блакить висока, А в серці пісня і палка любов. І молодість співа дзвінкоголоса. Піснями заливається баян. У чарах танцю полісянка боса. Бентежить душу тополиний стан. Вже чується весна із журавлями, І жайвір над полями за селом. Лелека крила стомлені розпрямив Сіда в гніздо, мов на аеродром. І верби над Десною, і дівчата, Ліричні хороводи новели, І чути аромати рути-м’яти, І пісню невгамовної бджоли. Остер біля Десни й біля Остерки, Дерев гілками звивсь в небесну вись. Десна - красуня сяє, мов люстерко. Остер з Десною щиро обнялись. І я радію, що живу на світі Серед краси в співучому краю, Де сонце сяє золотом в зеніті, Де солов’ї невтомні у гаю. Мій рідний край, дитинства колисанка! Тут берег мій і внуки, і сім’я; Це поля зачаровані світанки, Це Україна зоряна моя! М. Руско
ОСТЕР КОХАНИЙ Остер древній, гомінливий В буйній зелені лугів. Тут народ живе щасливий Солов’їний ллється спів. Дарувала все природа- I поля і береги. Людям праці нагорода, Що буяє навкруги. Для душі тут є простори І куточки для митців, Тут горять ранкові зорі Під романси горобців. Сюди жайвори найперші Прилітають на поля, Щоб земну красу довершить Солоспівами здаля. Тут соми і щуки грають В тихих заводях Десни І дівчата так співають, Що біжать від хлопців сни. А які розлогі плеса! Ще й пала небесна синь. Це Остер, краси адреса Мого серця глибочінь. Легко дишеться у вербах Від джерельної води Захотів, так не помер би, А вернувся знов сюди. Тут музей - перлина міста В теплих променях дріма, Стадіон для футболістів, Річка гору обійма. На свята церковні дзвони Сиплють Божу благодать. Забіліли шампіньйони Знать почнеться сіножать. Притулю щоку до клена, Щоб набратися снаги. Це ж яка краса зелена! Рай Господній навкруги. А які озера сині Із лататтям по воді, Де в осоках на долині Деркач грає на дуді. В центрі є музична школа У приватнім теремку, Чути музику довкола І весняночку дзвінку. Я люблю Остер вечірній Коли сонечко впаде. Аромати неймовірні, Як усе навкруг цвіте. Розквітай Остер коханий. Лихо хай тебе мине. Неповторний і бажаний. Жаль життя тільки одне. М. Руско
|
|
|
|